Дивна річ, коли я чую живу музику без вокалу, зі мною відбуваються незбагненні речі...

Сидиш собі, а вона, така глибока, сильна і навіть якась повноводна, протинає тебе наскрізь, пробирається у кожну клітинку тіла, вирує і звільняє свідомість...
Ти знаходишся у стані підозріло схожому на легкий транс і сприймаєш лише одну реальність - свою власну...
Якогось моменту (як правило, коли музика затихає), ти розумієш, що навіть не чув її, адже на стільки заглибився у середину власного Я, або ж злетів так високо за хмари, що ані чути, ані бачити нічого не міг...
Воістину наркотична дія Музики...

З.І: Національний будинок органної і камерної музики рулить!:) Хоча, репетиції Кентюриків рулять не менше)))

Минулої ночі мені наснилося, що всюди буйно квітне черемшина... Це я вже так несамовито прагну якнайскорішого приходу весни, чи треба було менше слухати українського ретро?

"Свіже м'ясо українських виробників" - напис на магазинчику, що поблизу станції метро Берестейська.

То он чому в Україні промисловість занепадає! Ми виробників на м'ясо пустили!о_О Біднята виробники... За що ж із ними так?))

Їдучи в автобусі, прореготалася до сліз, коли побачила цей бентежний напис. :)
...але ж хіба можна так зі Словом?

.... і зажурена, неначе плакуча верба над ставом...
Продам своїх друзів і куплю собі нових, таких, що не підведуть і знайдуть на мене час... Ну, та зараз не про те...

Я що, німа нація?!

Одну нібито і не дуже нудну дисципліну читає у нас така собі фарбована білявка (якщо не сказати міцнішим слівцем)... І все б нічого, але викладає вона, вибачте на слові, КЛЯТОЮ МОСКАЛЬСЬКОЮ МОВОЮ!!!!!!
Я абсолютно лояльна людина і поважаю право кожного спілкуватися тією мовою, якою їй зручніше, хоча і живемо ми не в Москаляндії... Ну, та Бог з ним... але ЯКЕ ТИ МАЄШ ПРАВО ЧИТАТИ ЛЕКЦІЇ У ДЕРЖАВНОМУ ВНЗ ІV рівня акредитації у країні, де ДЕРЖАВНА МОВА, дякувати Богові, ОДНА - УКРАЇНСЬКА (!), своєю КЛЯТОЮ МОСКАЛЬСЬКОЮ МОВОЮ?! Це така пекельна праця - перекласти конспекти?!
Хіба я не маю права у себе на Батьківщині отримувати освіту РІДНОЮ мовою?!

Ідемо далі...
Кругом що, самі ідіоти?!
Помічаю у метрополітені рекламу якоїсь електронної книги із зображенням на ній, власне самої книги з якимось підручником історії на екранчику. Читаю перше речення абзацу і починаю нетямити себе від обурення і злості... ЦЕ Ж КИМ ТРЕБА БУТИ, ЩОБ У ПІДРУЧНИКУ(!) написати фразу "...на Україні"?! ТАБАЧНИКОМ?!
Люди просто мови не знають, чи це нам і досі зі школи намагаються привити усвідомлення того, що Україна - це якийсь сировинний додаток, територія, регіончик? МАЛОРОСІЯ?!
"...В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну...
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу..."
(маю надію, не потрібно нагадувати, хто автор цих слів)
Коли ми нарешті принаймні у своїй свідомості встанемо з колін?!
Коли заговоримо про Україну, як про повноцінну державу, а про себе - як про народ?! Коли поруч з "у Німеччині", "в Італії", "у Росії" тощо навчимося говорити "В УКРАЇНІ"?! Ти можеш жити НА Донеччині, але В УКРАЇНІ! Невже це так складно?!

Дивлюся я на ту горе-наклейку на ні в чому не винних дверях вагончика і читаю ще один перл: "бумагоподібний..." Ти що, слова "ПАПІР" не знаєш?!

На ще одному рекламному стенді, але вже надворі мій бідолашний зір спіткнувся і впав через фразу "блюда з локшини".
Постає питання: ЯКІ ПРИДУРКИ СТВОРЮЮТЬ РЕКЛАМУ У НАШІЙ КРАЇНІ? ХТО ЇМ ДИПЛОМИ ВИДАЄ?!
Не збагну, це повсюдна безграмотність та ідиотизм, чи війна проти української мови?о_О

Розумію, що я теж не геній філології чи редагування, але я, принаймні, не потикаюся, куди мене не просять! (до того ж, я тільки вчуся) І, навіть, коли поткнуся, то робитиму це із правописом у руці, тому що мені совість, сором і гордість не дозволять обклеїти своїми безграмотними текстами пів міста!!!


Фууууух..... Здається, Маринка виговорилася.... аж полегшало...о_О

На превеликий жаль, за століття дурна істина про шлях до чоловічого серця не трансформувалась під впливом всесвітнього технологічно-інформаційно-морально-етичного =) поступу, і той шлях, як і віки тому, лежить через скромний чоловічий шлунок. (c) Маринка

У моєму внутрішньому світі відбуваються страшні катаклізми...
Сходила в байк рок-клуб, після чого трішки підсіла на Опіум (я проти наркотиків, якщо вони не музичні (не плутати з аудіо)), просто вони (Опіум - то львівський рок-гурт) так файненько лабали... я вже й забула, як то круто - жива музика в камерній атмосфері... ммм....
Хочу на Гніздо, якого, імовірніше за все, не буде - фінансування немає. Таке враження, що фестиваль помер разом із Пелихом.:(
З нетерпінням чекаю початку нового театрального сезону (до кольок хочу у театр, а вони, безсовісні, на канікули закрилися).
Накупила собі, як мені видається, доволі непоганих українських книжечок. Тепер не знаю, коли їх читати.
З'їздила в Переяслав, походила по музею, вислухала захоплюючу екскурсію, дізналася до біса багато цікавих речей, розкуркулила аж двох куркулів аж на яблучко, побувала на святі народних майстрів, накупила всяких-нікому-Не-потрібних-штучок.
Поплювалася і пофукала на виході з Пінчук арт-центру, експертно заявивши, що ані мистецтва, ні сексуальності я там не побачила.
Намилилася до звичайного нічного клубу, де жодного разу не бувала, бо, бачте, мене подібні розваги не цікавлять, та й музика не та. А тут - на тобі: піду - вхід вільний та ще й чоловічий стриптиз обіцяють... о_О (то ще не факт, що піду, але сама моя попередня згода вже добряче "висадила" мене)
А! ще почала цікавитися баскетбольним фрістайлом і слем-данками (то просто красиво дуже).
Я починаю себе боятися....О_О
Щодня думаю, кому зателефонувати, щоб зустрітися після роботи, а від кого і заради кого/чого морознутися.
Ще у мене з'явилося нове слово-паразит - "абстрагуюся".
Щось мені підказує, що дикий мікс з дій, інтересів та бажань, які у звичайній, здоровій людині поміщатися не повинні, я роблю лише для того, щоб хоч якось абстрагуватися від ЧОГОСЬ.
Більше так не можу.

З.І: здається, я деградую і вже зовсім розучилася писати.

Із записок шизофреніка

Проблема моралі проти проблеми виживання...
Хоча ні. Будемо дивитися правді у вічі: проблема моралі проти проблеми комфортного існування.
Мораль і комфорт. Комфорт і мораль.
Я знаю, куди повинна стати, але стаю на протилежний бік. Чому?!
Маю бісову хмару виправдань, але це не виправдання.
Все, як завжди, можна сперти на Жорстокий Світ і Сучасне Суспільство, але, як я постійно люблю казати, - "Стуса ж не примусили!"
Стус - не я, а я- не Стус. Та й ситуація не та. От тільки це теж не виправдання...

Убити себе об стіну, чи прийняти такою, яка є? Ось у чім питання...

Картина маслом: Марина і 10 твітерів.
А що? Зате не самотньо! Буде з ким початитися, коли нудно стане!:D

Стрьомно, незвично, дивно.
Мій маленький світ переломився.
Сумую за "Літ.Україною" загалом і за Сергієм Борисовичем зокрема... Важко усвідомлювати, що дорога до них тепер для мене закрита...

Радує лише те, що тепер у мене немає часу сумувати. І, здається, мені подобається моє нове заняття... хоч судити ще зарано. А ще збагнула, що тут я теж розвиваюся! Для мене це дуже важливо...
Зрештою, задоволена. Тепер хоч не доведеться з'їжджати з питання "як справи?" :)